![[info]](http://l-stat.livejournal.com/img/userinfo.gif){kind=small}
Та сьогодні весь мій песимізм був розбитий, згвалтований та висміяний. Ще годину тому на пішохідному переході біля стм "Лівобережна", біля мене прокотилася вишневого кольору Шкода з мужиком, що в такт магнітолі не співав... він упивався та волав "Рідна мати моя...". Ще ніколи мабуть цей мотив не звучав для мене так радісно та впевнено.
Хочу бути лисим мужиком у вишневій Шкоді ;)
- настрій:creative
І хоч я не міг би назвати себе патріотом, чи хочаб національно свідомим. Але будучи з Вінницької області родом і лмше вирвавшись із скляних клещат Києва, я можу спокійно на кримській набережній попиваюи львівське пиво, вболівати за Донецький Шахтар в єврокубках. І мені це подобається. Да і будь-якій нормальній людині більше подобається бути разом ніж окремо.
Більшість вас, друзі, мої співвітчизники. І я вас вітаю з цим найбільш українським днем. Хоч і не українським поки святом. Цінуйте одне-одного!
Так от. В моєму чудовому будинку на Подолі погано жити, бо:
1. Тут холодно.
2. Тут сиро.
3. Тут фіг зігрієшся після вулиці саме тому, що тут холодно і сиро.
4. Тут нема нормальних (неасфальтованих) спортивних майданчиків чи стадіонів. (ну це мене завжди напрягало).
Загалом, вперше за мої 23 роки мене почала цікавити проблема початку опалювального сезону. Якось вдома та в гуртожитку я цим не переймався. Чійорт, я стаю звичайним смертним. Дитинство віддає плацдарм за плацдармом. Ну нічого, ми ще пободаємось.
ПеСе: Да, а Шахтар збирається почати грати в ФУТБОЛ?!(
| Знайте теперь, что вы Чендлер Бинг |
| Чендлер терпеть не мог свою работу. Его родители развелись, когда он был ребенком. Но это не самое плохое. Его отец изменял его матери ... с другим мужчиной. О разводе Чендлеру родители заявили во время обеда в День Благодарения. Из-за этого он недолюбливает этот праздник. |
| Пройти тест |
Одна на всех, мы за ценой не постоим.
Ненавиджу свій лівий гомілкостоп....
Безмежно кохані мої френди)
Хоч ви і так мене абсолютно не бачите і дуже рідко читаєте. Хоч, менше з тим, ви прекрасно живете. Але я не можу не повідомити Вам, що протягом тижня чи більше жодної згадки про мене на сторінках інтернету не зявиться. Я скоропостіжно звалюю в Яремчу на навчання-тренінги. Маю підозру, що час я проведу там прекрасно. Тому і Вам хочеться побажати побільше усмішок і енергії в наступаючому тижні. Не забувайте, що літо підходить до кінця, але не випускайте далеко тепло Вашої душію Но-но!
Дзвоніть, Пишіть, Любіть.
Ваш Андруша)
Хочу, щоб близькі мені люди говорили простими і зрозумілими словами. Взагалі стає не дуже приємно усвідомлювати, що люди таки часто ховають себе за величезною кількістю непотрібних слів. Сам грішу.
І де ане те щастя, люді? Пашов полоскатись щавлієм та содою)
Вчора під впливом абсолютного неробства а також розмови з таким же "геніальним" кухарем як я, вирішив шось зробити з мясом. Здебільшого приготувати його. Думаю, зайвим нагадувати, що до цього моїм найбільшим кулінарним шедевром була смажена картопля, яка і то постійно підгорала...
Ну як вже водиться, спочатку я хотів його підсмажити, а потім, набравшись сміливості, вирішив тушкувати. Не обійшлось без консультацій в асьці, благо там були люди, що шарять. І ось за парочку годинок вийшла така шалена смакота з помідорками та цибулькою, що я аж сам здивувався. Мало того, афігєл і Дімка!
Так шо дарагіє френди, процес дорослішання невпинно триває.
Тепер я теж буду в жж писати про проекти, про коллег, про партнерів, про робочі оказії. До чого я веду - можете і без того не найцікавіший журнал легко ставити в ігнор, любі друзі. Адже тепер він буде просто нестерпний. Особливо враховуючи той факт, що звиклий працювати не більше 15 хв на добу, я буду страшенно багато нити і жалітись...
Гуляти вулицями Києва буває досить корисно для гарного настрою. Приміром вчора поблизу офісу туристической фирмы "Сізонс" прочитав таке оголошення:
"Требуиця охраник. звоните. срочно! "
Вчора в Вечірці читав кримінальну хроніку, так от там за добу було скоєно 5 пограбовань, з них 7 розкрито. Наші МВС наймвсіші мвс в Світі. Для статистики мабуть ще й пришивають комусь справи.
Ну і дурацька погода сподвигла мене з моїм благодєтєлєм на подвіг. Ми прибрали і хламу в квартирі кіл на 20 стало менше, не кажучи вже про обєм. Ну і для ценітєлєй - в мене є баскєтний мяч)
Тре щось змінювати, от я і шукаю роботу. Шукаю смішно, так як лише я вмію. Вибираю чомусь вакансії, що при дзвінках мені вже абсолютно перестають подобатись. Коли запитують про фінансові очікування, я з переляку називаю суми, за які я абсолютно точно працювати не піду. Коли запрошують на співбесіди, я з переляку відмовляюсь або відкаладаю на невизначений термі. Додає невпевненості той факт, що будь-яке з можливих потенційних місць роботи має для мене з десяток пунктів під назвою "contra". Пунктів "pro" нажаль вдвічі менше. Я невизначений. Я боюсь наважуватись.
Я боюсь наважуватись. Боюсь робити вибір. Боюсь себе до когось і до чогось прив'язувати. Через це я майже завжди обходжусь без такої субстанції як "лічная жизнь". І хоч я нічого не роблю для того, щоб вона зявилась, втім, я постійно всім жаліюсь на її відсутність. Дивно, мені щастить, мої молитви часто бувають почуті і вона, лічная жизнь, часто сама стукає у двері. Як я вже казав, Доля полюбляє робити мені шикарні подарунки. І от тоді я як справжній мужик починаю діяти. Я починаю все робити для того... для того, щоб відігнати цю безумово радісну перспективу подалі. Я знову залишаюсь сам. Я знову всім жаліюсь на це. Думається, що щастя іноді буває даремним.
Щастя іноді буває даремним. Воно звісно ображається і приходить нефарт. Нефарт до мене приходить у вигляді проблем зі здоровям. Здебільшого у вигляді потянутих связок і вибитих суглобів. Вчора знайомій розповідав і виявилось, що в мене вже страждали обидва плеча, обидва коліна і обидва гомілкостопа. От і зараз потянуті звязочки вимагають постійної компанії еластичного бінта. І місяця, щонайменше, відлучення від спорту. Мені часто співчувають, іноді навіть жаліють і піклуються. Так, в мене неймовірні друзі.
Так, в мене неймовірні друзі. І лиш це одне змушує мене сміятися зі всього, що відбувається. Я можу вдавати, що в мене депресія, можу злитись і сумувати. Я можу все це собі спокійно дозволити і усміхатись всім зустрічним людям. Мені просто щастить на людей. А це, зрештою, світ людей. Тому це найголовніше.
Випити міг... Міг навіть трошки пошаліть...але щоб мух... да ше і дохлих...да ше і їсти... Атставіть!!!
Не могло такого бути! А люди кажуть!
Но в любой стороне
Бабы склонны к вранью,
а мущины к войне.
Раз стрічка друзів вирізняється розповідями про весілля, чого б і мені про щось таке не написати.
Да і привід є приємний. Побував я на справжньому Дрогобицькому весіллі. В черговий раз по доброму позаздрив я женішку, з яким навіть два роки прожив колись в молодості. Позаздрив в тому, чого мені завжди не вистачало. В вмінні керувати своїм часом. Дивовижний приклад людини, що спланувала основні етапи свого життя, продумала як їх досягати, і не без маленьких помилок, але все ж долає їх. Хотілось і змоглось побажати йому зберегти цю впевненість в собі і вміння досягати бажаного.
Я думав, що Західні весілля якісь інопланетянські, а вийшло, що майже такі самі, лиш більш нічні, більш релігійні, з довшими столами. Да і танцювала сама лиш молодь. В нас вони трошки божевільніші. Хоча, може, я був на інтелігентному весіллі. Да і подія, яку я чекав останні кілька місяців і що була для мене точкою відліку набагато більше ніж випускний, захист диплому і такі інші штуки, себе повністю виправдала. Я вперше пив на весіллі пиво. Я вперше надурівся і натанцювався досхочу. Я, зрештою, і вперше був сам запрошений на весілля, а не як додаток до батьків. Ну і вперше танцював з нареченою.
ПеСе. На Заході дуже-дуже мало гарних дівчат. Тому, таваріщі, не спішіть ділити Україну. Весь козирний генофонд там, на Сході. Сподіваюсь, мене Львівяни не будуть бити.
ПеСе1. На слово "прошу", що протягом вихідних мені зустрічалось щохвилини так і піддівало відповісти "не допросися", але то мабуть так, брак виховання...
Буду, мабуть, завжди Вас радий бачити...
Пора б і випить)))
